Історичне краєзнавство – це наука про минуле рідного краю, один із найцікавіших її напрямів. Обумовлено це тим, що ніколи не вичерпається допитливість людини, яка прагне дізнатися, що відбувалося на землі, де вона народилася і живе, що було до неї, як жили її прародичі, що переживали, з якими труднощами стикалися, як їх переборювали; про їх одяг, свята і будні – всю різнобарвну палітру життя.

Так вже повелося, що людина залишає на землі багато свідчень своєї діяльності. Усе, що вона говорить чи пише, усе, що вона виготовляє, усе, до чого торкається, – дає нам свідчення про неї. Маленька намистина, яку знайшли в землі, пожовклі сторінки старої книги, герб на будинку, мідна монета – усе це “сліди” минулого. До деяких з них можна доторкнутися рукою, про деякі прочитати, а інші дадуть нам уявлення про те, як люди сприймали себе і навколишній світ, як оцінювали історичні події, як складали легенди і міфи, у що вірили, на що сподівалися.

Надбання наших предків не повинно втратити свого значення. Минуле, сьогодення і майбутнє тісно пов’язані між собою. Історія дає нам можливість пізнати самих себе. Це не просто інформація про минуле і не довідник про те, що було, а захоплюючий процес пізнання себе і своїх предків. Історія показує нам, яке глибоке коріння має наше життя. Незнання минулого неминуче призведе до нерозуміння сучасного і майбутнього. А пізнати давнину ми зможемо лише тоді, коли вивчимо історію рідного краю, нашої “малої” Батьківщини. Саме з таких історій можна скласти, як із цеглинок, великий будинок історії нашої країни.